Наша історія
Там, де все почалося
Усе почалося взимку 2013 року на майдані у Варшаві, місці, де збиралися люди, об’єднані потребою підтримати Україну.
У натовпі ми стали поруч: мати і донька, Галина Андрушков та Вікторія Батрин. Тоді ми не планували нічого більшого, ніж просто бути присутніми і проявити солідарність. Ми хотіли просто бути там, де твориться історія.
За кілька тижнів поїхали з медичною допомогою до Києва.
А коли повернулися, поранені з Майдану потрапили до лікарень у Польщі, ми почали їх відвідувати — спочатку з їжею, одягом, пізніше з допомогою у перекладах та повсякденних справах.
Волонтери з’являлися самі. Кожен хотів щось зробити.
З дня на день навколо допомоги почала формуватися неформальна, але міцна спільнота, бо народжена з потреби серця.
Із потреби діяти
Рік потому почали надходити прохання про підтримку з України. Ще не було армії в сучасному розумінні, були добровольці – люди, які просто хотіли захищати свої домівки та землю. Разом із польськими партнерами ми комплектували та доставляли перші аптечки IFAK і рятувальні набори.
Водночас з’явилася ідея зробити щось добре для дітей, які втратили батьків на війні. Ми хотіли підготувати кілька десятків святкових пакунків – символічних, щоб вони відчули, що не самі. Замість 40 вдалося зібрати 900 подарунків.
По всій Україні люди почали організовувати власні збори, телефонувати, приносити пакунки, питати, як допомогти. Так народилася наша перша велика акція «Свята без Тата».
Ми не планували, що вона стане традицією. Але люди самі вимагали її щороку.
У наступні роки наша допомога не обмежувалася святами.
Разом із Братством Sarepta ми організовували літні табори в Бещадах для дітей, які втратили батьків через війну.
Протягом двох тижнів вони могли відпочити, погратися, познайомитися з новими друзями і знову відчути себе дітьми – далеко від страху та щоденних труднощів.
Від ініціативи до фундації
З часом допомога зростала, разом із нею кількість людей, які хотіли діяти з нами.
Ми зрозуміли, що це вже давно не спонтанне волонтерство, а щось більше, тому зареєстрували Фундацію UNITERS, щоб діяти більш системно, відповідально та ефективно.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, телефони дзвонили безперервно.
З усієї Польщі люди питали: «Що ви збираєте? Як можна допомогти?»
Після розподілу ролей з іншими організаціями UNITERS взяв на себе координацію гуманітарної допомоги транспортів з Європи до України, а також підтримку тисяч людей, які шукали прихисток у Польщі.
У березні 2022 року завдяки допомозі Культурного дому Śródmieście ми відкрили у Варшаві пункт гуманітарної допомоги, який працює досі.
Це місце, де щодня допомогу отримують 4–5 тисяч осіб: біженців, пенсіонерів, самотніх батьків, людей з інвалідністю.
Пункт змінював локації та формат, але ніколи не змінював місію : бути місцем, де люди зустрічаються, щоб допомагати одне одному
UNITERS сьогодні
Сьогодні UNITERS — це спільнота понад 3000 волонтерів та 200 партнерів з усього світу.
Ми керуємо найбільшим Гуманітарним Хабом у Польщі, з якого вже передали понад 7000 тонн гуманітарної допомоги. Допомагаємо дітям, родинам, літнім людям, біженцям — усім, хто опинився в кризі.
Створюємо та передаємо медичні набори, рятувальні рюкзаки та обладнання для лікарень, проводимо психологічну та арттерапевтичну діяльність, організовуємо шкільне та корпоративне волонтерство, і щороку реалізуємо акцію «Свята без Тата», щоб нагадати дітям, що світ про них пам’ятає.
Усе це відбувається завдяки людям, які допомагають, і тим, хто просить про допомогу. Бо саме там, де ці дві сторони зустрічаються, починається UNITERS.
Чому ми це робимо
Ми не маємо великих гасел.
Ми просто віримо, що навіть невелика допомога може стати початком чогось великого.
UNITERS виник з потреби серця, але діє з силою спільноти. Це місце, яке об’єднує людей, щоб разом рятувати життя, захищати дитинство та повертати віру в добро.